Геометрія в архітектурі Давньої Греції

Без сумніву, найбільший вплив на наступні покоління справило мистецтво Давньої Греції, а особливо архітектура. Її спокійна і велична краса, гармонія і ясність служили зразком і джерелом для пізніших епох історії культури.

Історія архітектури та культури Стародавньої Греції поділяється на три періоди: 1. Стародавній період – архаїка. Відбивши навалу персів , звільнивши свої землі , греки отримали можливість вільно творити (600-480 роки до нашої ери). 

2. Період розквіту – класика. Олександр Македонський підкорив величезні території з різними культурами, знайомство з ними й було причиною занепаду грецького класичного мистецтва. Період розквіту настав після смерті Македонського (480-323 роки до нашої ери). 

3. Пізній період – еллінізм. Цей період закінчився в тридцятому році до нашої ери при завоюванні Стародавнього Єгипту римлянами , який знаходився під грецьким впливом.

Греція – країна з великим архітектурним минулим , в якій приділялося багато уваги будівництву храмів. Греки в будівництві найдавніших храмів ще в епоху архаїки замінили дерево білим мармуром і вапняком. Такий матеріал не тільки виглядав благородно , але і відрізнявся своєю багатовіковою міцністю.

Грецьку архітектуру відрізняє чистота і єдність стилю. Було вироблено три основних архітектурних ордери («ордер» — в перекладі з грецького «порядок») — вони розрізняються типами колон і перекриттів,пропорціями, декоративним  оздобленням. Доричний та іонічний стилі виникли у полісний період. Найчепурніший  коринфський  ордер з’являється у добу еллінізму.

Сучасна Греція — спадкоємиця культури Стародавньої Греції і вважається колискою західної цивілізації, батьківщиною світової демократії, західної філософії, основних принципів фізико-математичних наук, мистецтва театру та Олімпійських ігор сучасності. Грецька мова має найдовшу історію серед усіх мов індоєвропейської групи, адже нараховує 34 століття тільки писемного періоду. На основі грецької абетки виникли латиниця та кирилиця.

Повноцінно розвиватися архітектура починає з 1830-х років, коли столицею стали Афіни. Їхній план забудови створили грецькі архітектори Стаматіос Клеантіс і Лісандрос Кавтанзоглу. Одночасно запрошені архітектори Феофіл ван Гансен та Ернст Ціллер споруджують громадські будівлі, сприяючи розквіту архітектурного стилю неогрек. Церковна архітектура 19 століття тяжіла до візантійської.

 

Починаючи від 1920-х років портові міста — Афіни, Пірей, Салоніки — починають швидко розростатись, в цей час формується тип багатоквартирного будинку з численними балконами і терасам, запропонований Костасом Кіцікісом, характерний для Греції. В подальшому грецька архітектура сприймає вплив функціоналізму та неокласицизму. В період 1950-1960-х років довкола Афін виросли паркові передмістя із районами, забудованими віллами та садибами заможних греків із елементами народної архітектури (архітектор Дімітріс Пікіоніс). Значно менше будувалося дешевих багатоквартирних будинків (архітектор Аріс Константінідіс), однак зростала потреба у зведенні нових готелів та музейних приміщень (архітектори Хараламбос Сфаеллос, Прокопіос Василіадіс). Промислове та офісне будівництво розвивав Такіс Зенетос.